Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються інтерактивні методи. Поняття «інтеракція» (від англ. іnteraction – взаємодія) виникло вперше у соціології й соціальній психології. Для теорії символічного інтеракціонізму (засновник – американський філософ Дж. Мід) характерним є розгляд розвитку і життєдіяльності особистості, творення людиною свого «Я» у ситуаціях спілкування та взаємодії з іншими людьми.
Дослідження проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980-х роках, засвідчують, що інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання». «Піраміда навчання» демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а
найбільших – інтерактивного(дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне застосування знань – 90%).
Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти у творчості вчителів-новаторів 1970 – 1980-х рр. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкова та ін.), у теорії розвивального навчання.
Проблема навчального спіробітництва активно і всебічно розробляється в останні десятиліття в нашій країні і за кордоном(Т.Е.Коннікова, А.В.Мудрик, В.А. Отрут, Д.И. Фельдштейн, Б.Л.Кричевський та ін).
Впроваджуючи технології інтерактивного навчання, у своїй практичній діяльності користуюся багатьма засобами і прийомами інтерактивного навчання. Умовно їх можна поділити на дві групи: малі (короткі): «Гронування», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Незакінчене речення», «Метод ПРЕС», «Порушена послідовність», «Сенкан», «Кола Вена» та модельні (великі): «Карусель», «Шість капелюхів мислення», «Джиг-со».
«Гронування» вимагає простої геометричної схеми, учні середнього шкільного віку здатні впоратись з ним, створюючи різні художні варіанти: це і справжнє гроно винограду (багаторівневе гроно), і зоряне небо, і пелюстки квітки, і сонечко, і частинки будівлі. Асоціативне гроно ефективно використовується на етапі актуалізації та усвідомлення знань.
Пробудити пізнавальний інтерес учнів мені краще вдається шляхом постановки проблемних запитань або проведенням «мозкового штурму» проблеми. Дані прийоми спонукають учнів виявляти творчу увагу, дають їм можливість вільно висловлювати свої думки, генерувати ідеї. Для цього заохочую кожну оригінальну думку, допомагаю учням вільно висловлюватись, не поспішаючи з висновками, хоча в кінці проблемного обговорення обов’язково слід підбивати підсумки.
На уроках можна учням самостійно складати ключові питання і здійснювати обмін питаннями, які мають розкрити, або наблизити учнів до розкриття ідеї літературного твору. Наприклад, «Що здатне знищити людську гідність?» (Д,Лондон «Любов до життя»).
З метою розвитку критичного мислення учнів використовую прийом «кубування», який дає змогу зрозуміти явище (предмет) у шести площинах.
Знайди аргументи «за» і «проти»
Дану методику можна застосувати на етапі усвідомлення, закріплення та контролю знань.
Найкращим «інструментом», щоб спонукати учня до розмірковування над темою є прийом «Сенкан».
Ефективним вважають «Метод взаємних запитань». Алгоритм роботи: учень задає запитання сусіду по парті. Отримавши відповідь, коригує її, а у відповідь отримує зустрічне запитання й дає на нього відповідь.
На уроках перевірки рівня компетентності школярів застосовую прийом «Порушена послідовність». Ця форма роботи спрямована на перевірку знання учнями художнього твору.
У старших класах впроваджую стратегію «Шість капелюхів мислення». Метод шести капелюхів – це простий і практичний спосіб розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений метафоричним капелюхом певного кольору.
Метод «Джиг-со» дає змогу включити в роботу всіх учнів класу, дозволяє учням впродовж короткого проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу.
Для організації роботи учнів об’єднують у 3 – 5 груп, які називаються «домашніми». Кожен учень отримує свою порцію інформації для засвоєння, кожна група – свою. Завдання «домашніх» груп – опрацювати надану інформацію та опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими. Далі створюю «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки ( цифри), що їх попередньо роздаю учням. У новостворених «експертних» групах має бути представник із кожної «домашньої» групи. Кожен у цій групі буде «вчителем» і «учнем». Кожна «експертна» група вислуховує всіх представників «домашніх» груп і, проаналізувавши матеріал у цілому, проводить його експертну оцінку за визначений час. Після завершення роботи учні повертаються «додому», щоб поділитися інформацією, отриманою в експертній групі, зі членами своєї «домашньої» групи.
Наприклад, інтерактивні методи, ефективними у навчанні історії та правознавства.
1) Імітаційні ігри – це процедури з виконання певних простих, відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Результатом є швидке прийняття рішень та миттєві реакції.
Імітаційні ігри розвивають в учнів уяву, навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вмінь, стимулюють прояви самостійності, їхні творчі можливості. Наприклад, під час вивчення теми "Що таке сім’я і шлюб" (практичний курс правознавства, 9 клас) можна імітувати умови укладання шлюбу та умови, що перешкоджають вступу в шлюб, а теми "Особливості організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні. Верховна Рада" (правознавство, 10 клас) – пленарне засідання Верховної Ради.
2) Рольова гра, мета якої – визначити ставлення учнів до конкретної життєвої ситуації, допомогти їм набути досвіду за допомогою гри, навчатися на основі досвіду та почуттів. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, формує спроможність знаходити і розглядати альтернативні варіанти дій, допомагає уявляти себе в тій чи іншій соціальній ролі, співчувати іншим тощо.
У ході рольової гри учасники розігрують у ролях визначену вчителем проблему або ситуацію. Рольова гра потребує ретельної підготовки. Зокрема, учитель спільно з учнями має провести розподіл ролей, скласти сценарій. Прикладом рольових ігор може бути інсценізація уривків з повістей М.Гоголя «Тарас Бульба» та В. Малика «Таємний посол» під час вивчення тем «Виникнення Запорізької січі» та «Запорізька Січ у другій половині ХVІІ ст.» у шкільному курсі історії України у 8 класі.
3) «Мікрофон» – цей метод дає можливість кожному учневі швидко і лаконічно, імітуючи «говоріння в мікрофон», висловлювати власну думку чи позицію. Наприклад, у ході вивчення теми «Кирило-Мефодіївське братство» на уроці історії України у 9 класі на етапі вивчення нового матеріалу вчитель може поставити запитання «Чи була, на вашу думку, діяльність членів Кирило-Мефодіївського братства небезпечною для царату?»
На уроці з практичного курсу правознавства у 9 класі у процесі вивчення теми «За якими правилами ми живемо?» на етапі узагальнення вивченого матеріалу можна запропонувати учням таке запитання: «Яких соціальних норм ви дотримувались упродовж минулого тижня?»
«Мікрофон» є ефективним методом на заключному етапі уроку, коли учні рефлектують з приводу того, що і як вони робили на уроці. Наприклад, можна запропонувати учням запитання на зразок: «Що я встиг/встигла зробити на уроці? Чого досяг/досягла? Що залишилося невирішеним? Що сподобалося найбільше?» тощо.
4) Метод «Навчаючи – вчуся» (або «Кожен навчає кожного», «Броунівський рух») надає учням можливість взяти участь у навчанні, тобто поясненні нового однокласникам. Наприклад, вивчення теми «Спадкове право» (правознавство, 10-й клас) можна організувати на основі цього методу. Отже, учням пропонуються кольорові картки із вказаними на них чергами спадкоємців для прочитання й запам’ятовування упродовж 2-3 хвилин, а після цього вони мають ознайомити з цією інформацією однокласників.
5) Робота в малих групах допомагає учням набути навичок спілкування й співпраці. Це один із найбільш ефективних методів, адже за організації групової роботи відбувається обмін думками, результатом якого є оптимальне спільне вирішення поставленої проблеми. Зокрема, на уроці історії у 6 класі з теми «Релігія стародавніх греків» на етапі ознайомлення з новим матеріалом можна об’єднати учнів у п’ять груп. Кожна із груп отримує картку із зображенням богів і завданнями: «Визначте, який бог зображений, охарактеризуйте його». Протягом 5-10 хвилин групи виконують завдання та представляють результати класу.
6) «Коло ідей» – ефективність цього методу полягає у вирішенні суперечливих питань зі створенням можливості учням висловити власну позицію. Наприклад, під час вивчення теми «Воєнно-політичні події Національно-визвольної війни 1649-1651 років» на уроці історії України у 8 класі на етапі підбиття підсумків можна запропонувати учням таку думку: «Перемога поляків у Берестецькій битві не означала цілковитої поразки козаків». Учні висловлюють свої думки по черзі, доки не будуть вичерпані ідеї; всі запропоновані варіанти відповідей записуються на дошці.
7) «Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учнів проявляти уяву та творчість, що досягається на основі вільного вираження думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми. Наприклад, на уроці правознавства у 10 класі (тема «Правопорядок і правопорушення») варто запропонувати учням запитання: «Якими є основні причини правопорушень у нашій державі?» та записати його на дошці. Учасники мозкового штурму, відшуковуючи відповідь на поставлену проблему, висувають ідеї щодо її розв’язання. На дошці записуються всі варіанти ідей доти, доки всі присутні не вважатимуть кількість достатньою. Після цього ідеї аналізуються, групуються й узагальнюються.
8) «Займи позицію» – цей метод дає можливість виявити різні позиції учнів щодо певної проблеми або суперечливого питання. Метод є ефективним з точки зору демократичності щодо розмаїття поглядів на проблему, що вивчається/обговорюється, та надання можливості учням усвідомити наявність протилежних позицій щодо її вирішення. Унаслідок застосування цього методу учні навчаються слухати свого співрозмовника та наводити переконливі аргументи щодо власного твердження. Наприклад, на занятті з історії України у 8 класі з теми «Люблінська унія» учитель може запропонувати учням думку історика І. Крип’якевича: «Люблінська унія за всіх негативних наслідків дала принаймні одну користь: всі українські землі були злучені в одну цілість…». Далі учням пропонується обрати одне із тверджень – «Так, згоден/згодна», «Ні, не згоден/не згодна», «Це складне для мене питання» та обговорити власну позицію в утвореній групі, висловити власні аргументи. Після цього хтось із учнів може змінити свою позицію й перейти до іншої групи. Далі вчитель має підбити підсумки, а учасники – назвати найбільш переконливі аргументи своєї групи .
- 5 клас. Тема. Антоніми
На етапі актуалізації опорних знань пропонують учням ігрове завдання «Відгадай загадку» :
Куций хвіст і довгі ноги.
Уночі і вдень – тривоги.
Миру й спокою не знаю:
Всіх боюся, утікаю. (Заєць)
Учні відгадують загадку. Вчитель підкреслює крейдою різних кольорів пари слів (куций – довгі, уночі – вдень, тривоги - спокою).
«Мозковий штурм»
• Чому саме ці слова об’єднано вчителем у пари?
• Що можна сказати про значення даних слів?
• Що можна сказати про їх належність до частин мови?
• Як називаються такі слова?
Далі – робота по вивченню теми.
- 6 клас. Тема. Написання прізвищ
- На етапі закріплення знань учням пропонують для розв’язання лінгвістичну задачу :
Після закінчення уроку вчителька попросила учня покликати до кабінету Онищенка. Хлопець, вийшовши з кабінету, замислився: кого ж потрібно покликати, адже в класі є і Олена Онищенко, і Петро Онищенко?
- На етапі формування вмінь і навичок застосовую різноманітні ігрові завдання:
- 5 клас. Тема. Вживання апострофа
Розв’язати ребуси. Пояснити написання даних слів.
7Я (сім’я), гі (підгір’я).
- 5 клас. Тема. Спільнокореневі слова
«Сходи»
Заповнити «сходи» спільнокореневими словами.
Гра «Аукціон» (Тема. Фразеологізми )
Проводиться у формі аукціону або естафети: за 3 – 4 хв. учні повинні назвати якомога більше фразеологізмів зі словами: голова, язик, око, зуби, ноги.
«Сховане слово»
Доберіть до кожного слова антонім і прочитайте «сховане» слово. Всі слова – антоніми повинні починатися однаковою літерою.
- Конкретний. 2.Мирний. 3.Неохайний. 4.Відносний. 5.Пасивний. 6.Синтетичний. 7.Неологізм. 8.Симпатичний.
Орфографічна естафета
Клас ділиться на команди (за рядами). На дошці записано слово з орфограмою (наприклад, директор). Кожен член команди повинен написати слово з орфограмою, яке б починалося буквою, на яку закінчилося попереднє. Виграє команда, що швидше впорається із завданням. (Наприклад: директор – «Рукавичка» - ательє…).
«Зайвина» ( 6 клас. Тема. Іменник. Повторення )
Визначити «зайве» слово, обґрунтувати свій вибір.
- Марш, вежа, круча, плече, надія.
- Дріжджі, радощі, окуляри, листки, ножиці.
- Листоноша, дружина, староста, слуга, сирота.
- Для перевірки рівня засвоєння теоретичних знань використовую гру «Ти – мені, я - тобі». Учні заздалегідь мають підготувати питання з теорії теми, що вивчається, для однокласників.
- Також учні отримують домашнє завдання (для виконання за бажанням) ігрового характеру: скласти кросворд, ребус, лінгвістичну задачу, «Зайвину». Такі завдання, як правило, діти виконують із задоволенням, докладаючи і знання, і творчі здібності. Так, наприклад, при вивченні теми «Будова слова. Словотвір» учениця 6 класу склала лінгвістичну гру для однокласників «Відгадай слово» :
А)Відгадайте слово, у якому: корінь від слова земля, суфікси від слів весняний, ліжко, закінчення від слова лопата (землянка).
Б) Відгадайте слово: державна пісня + частина світу (гімназія).
В) Відгадайте слово: вороняче слово + гральна карта (картуз).
Г) Відгадайте слово, у якому: префікс від слова безбарвний, корінь від слова вода, суфікс від слова парний, закінчення від слова гарний (безводний).
Крім того, використовую в 5 – 6 класах нетрадиційні уроки: мовний турнір, брейн-ринг, урок-змагання, урок-подорож, урок-вікторина, урок-дослідження тощо, які також зацікавлюють учнів і підвищують рівень пізнавальної діяльності і мотивації до вивчення рідної мови.
Отже, виходячи з власного досвіду, можу зробити висновок, що використання на уроках української мови в 5 – 6 класі окремих інтерактивних технологій та ігрових завдань дійсно підвищують рівень пізнавальної діяльності та мотивації учнів, зацікавлюють їх, що сприяє бажанню виконувати ті чи інші види робіт,а відтак – засвоювати навчальний матеріал у співпраці, співтворчості, шляхом самостійної роботи думки. А мені (як учителю) дає змогу диференціювати, індивідуалізувати процес навчання, розвивати аналітичне мислення учнів, формувати в них навички самооцінки, самоконтролю своєї навчальної діяльності, сприяти розвитку творчого мислення, культури спілкування, виховувати активну особистість, яка вміє бачити, ставити і вирішувати нестандартні проблеми.
Зрозуміло, що при використанні інтерактивних технологій, ігрових завдань, виникають і деякі труднощі, а саме:
• іноді важко контролювати процес взаємонавчання,
• за невдалого взаємонавчання потрібно перенавчати учнів,
• результати роботи учнів менш передбачувані,
• виробити в учнів розуміння того, що метою уроку є не просто гра, а гра дидактична, спрямована в першу чергу на засвоєння певних знань,
• організувати роботу всіх учнів, які повинні зрозуміти і дотримуватися правил, що вимагає та чи інша технологія або гра,
• навчитися вислуховувати думку іншого,
• навчитися аргументовано висловлювати свою думку.
Організовувати свою пізнавальну діяльність під час виконання ігрових завдань, інтерактивних вправ школярів потрібно навчати поступово, тому я практикую, починаючи з 5 – 6 класу, використання зазначених технологій і форм роботи, плануючи ускладнення їх в старших класах..
У результаті оптимального використання різних інтерактивних методів навчання змінюються позиції вчителя й учнів у навчально-виховному процесі. Із носія готових знань учитель перетворюється в організатора пізнавальної діяльності учнів, а останні стають рівноправними суб’єктами в навчанні. Водночас створюється та реалізується модель творчої особистості, яка не лише володіє навичками спілкування, розуміє історичний процес і правові явища, а й вміє самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культури й моралі, виявляє свій творчий потенціал, що є основою успішного подальшого професійного становлення особистості.
|