Тема. Урок позакласного читання №3. Наталена Королева. «Легенди старокиївські».

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Наталени Королеви; проаналізувати цикл творів «Легенди старокиївські»; зробити порівняльний аналіз легенди «Перунове прокляття» із літописними оповідями «Повісті минулих літ»; розвивати вміння аналізувати та систематизувати матеріал; виховувати в учнів патріотичні почуття на основі емоційного сприймання старовинних легенд про рідну землю.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма уроку: літературна композиція.

Обладнання: портрет письменниці, виставка її творів, мультимедійна презентація, літературознавчий словник, ілюстрації до твору.

Трагедія історії не в боротьбі правди проти неправди, а в боротьбі різних правд

Гегель

Структура уроку

І. Організаційний момент

1. Привітання

2. Виявлення відсутніх

3. Перевірка готовності учнів до уроку

4. Перевірка підготовленості класного приміщення до уроку

5. Організація уваги

 

ІІ. І. Етап підготовки учнів до засвоєння нових знань

Вступне слово вчителя

Звучить мелодія. Трек 1

- Рано чи пізно кожна людина усвідомлює, що вона, має зв'язки з людьми, що живуть зараз. Їх так само потрібно зберігати. Людина, що усвідомлює, що вона - частина тисячолітньої історії, розуміє, що в її житті можуть бути завдання, що на довгі роки випереджають термін нашого життєвого відрізка.

1. Оголошення вчителем теми і мети уроку

- Ми повертаємося у минуле часів Київської Русі. А подорожуватимемо книгою Наталени Королеви «Легенди старокиївські». На цьому уроці ви спробуєте себе в ролі документознавців, літописців, народознавців.

(Учні записують тему уроку в зошити)

ІІІ. Етап засвоєння нових знань

1. Знайомство з письменницею

1.1. «Паспорт автора». Учні-документознавці зробили паспорт письменниці. Додаток 1

- Усе життя Наталени Королеви оповито яскравими легендами – від початку життя до самої смерті…

2.1. «Інтерв'ю з автором». Семенюк Анастасія від імені Наталени Королеви розповідає про життєвий шлях авторки. Учні задають запитання, які їх цікавлять. Слайд1.

Звучить мелодія. Трек 2

Я - донька польського графа Адріана-Юрія Дуніна-Борковського та іспанської грандеси Марії-Клари де Кастро Лачерда і Медіна Селі, народжена в Іспанії. Навчання здобула в монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Студіювала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи. Часто вона бувала у своїх іспанських родичів, вчилася їздити верхи, фехтувати, стріляти.

- Як ваше життя пов’язане з Україною?

Мій батько одружився вдруге з Людмилою Лось, що походила із знатного чеського роду і мала маєток в містечку Красне біля Львова. Оселилися в Києві, і мачуха забажала, щоб я продовжувала тут навчання. Восени 1904 р. Я, сімнадцятирічна дівчинка, навчалася у Київському Інституті шляхетних дівчат. Насамперед тут мали навчити «манір», «доброї поведінки» та «мистецтва обертатися в товаристві собі рівних». На цей час я вже знала іспанську, французьку, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства трохи пам’ятала українську й польську. В сім’ї розмовною була французька.

Батьки хотіли мене видати заміж за багатого жениха, та я відмовилася і вступила до Михайлівського театру в Петербурзі, потім була Західна Європа, театральні та пісенні гастролі. Гастролювала в Італії і Франції з оперою “Кармен”. Проводила археологічні розкопки в Греції, Єгипті та в Італії…У Празі я зустрілася з Василем Королівом-Старим (Слайд 2), якого знала ще з Києва як письменника, культурно-громадського діяча і видавця. Ми одружилися, придбали скромний будиночок на околиці містечка Мельнік біля Праги. Мій чоловік займався літературною, педагогічною, мистецькою діяльністю. Саме завдяки йому я почала писати українською мовою.

- Іспанія – високорозвинена європейська країна. Чи не шкодуєте, що не залишилися жити в там?

Іспанія була і буде завжди моєю Батьківщиною! Україна ж є для мене куточком грецької Аркадії – країни Психеї – Аркадійки, в якій залишилось, може, більше відгуків Еллади, як у сучасній Греції, на яку різні нееллінські впливи поклали свою патину. Може, я помиляюсь? Що ж - errari humanum est!”

Учитель

- Дослід творчості Наталени Королеви Р.Федорів висловлює сумніви стосовно абсолютної правдивості біографії письменниці, але ні підтвердження, ані заперечення цих фактів знайти поки що не вдалося. Як би там не було, напівлегендарна непересічна особистість цієї жінки займає чільне місце в бурхливому розвиткові української літератури першої половини ХХ століття. І, здається, недарма, вже ставши зрілою письменницею, Наталена Королева приходить до літературного жанру легенди, який не дуже поширений в українській літературі першої половини ХХ століття. Його творцями стали М.Костомаров, І.Франко, Леся Українка, К.Гриневичева, О.Турянський. Слайд 3

Випущені в 30-х роках у Львові її книжки стали справжньою бібліографічною рідкістю, їх лічені примірники в наукових бібліотеках закриті для широкого читача. В останній рік життя письменниці у Пряшеві побачили світ дві її повісті. Проте вони майже не дійшли до України. Видання не було навіть прорецензоване, і самобутня творчість Наталени Королеви після її смерті понад двадцять років залишалася забутою. Серед цих книг письменниці була збірка оповідань «Легенди старокиївські».

4. Знайомство з циклом оповідань «Легенди старокиївські». Слайд 4

Літературознавці. Цикл «Легенди старокиївські» – це 25 легенд-оповідань, написання яких було завершено на початку 40-х років минулого століття. А вже перша частина циклу з життя стародавнього Києва і Київської Русі була надрукована ще на початку 30-х років ХХ ст. у празькому українському журналі «Пробоєм». 1942 року вони вийшли окремою книжкою у двох частинах з присвятою у першій частині: «Мойому дружині В.Короліву-Старому, що вивів мене з інших далеких шляхів на шлях українського письменства, присвячую ці легенди. Авторка».

Слайд5. Кожен твір циклу містить цілий комплекс ідей, думок, фактів,спостережень, художніх перевтілень. Тематично вони поділені на легенди скіфські, легенди княжої Русі і легенди, пов’язані з Києво-Печерським монастирем.

Слай д. Більшість їх сюжетів — відомі («Аскольдова могила», «Перунове прокляття», «Стугна», «Кирило Кожум'яка», легенди про Феодосія Печерського, художника Аліпія та ін.), взята із староруського життя. Проходять через них герої біблійної і античної міфології, скандинавських саг, дії яких так чи інакше пов'язані з Києвом і Подніпров'ям.

Лише дві останні легенди — «Явлена вода» і «Хрещеник Попа Івана» — тематично відступають від усього циклу, відтворюють події дещо пізніших часів.

Авторка не скрізь у своїх легендах дотримується відомих історичних фактів. Це зумовлюється не лише малодоступністю для неї достовірних першоджерел, а й особливостями жанру легенд. Тож нам, допитливим читачам, стало цікаво з’ясувати такі розбіжності і порівняти достовірні факти з авторською фантазією.

5. Робота з літературознавчим словником

Легенда (лат. legenda – те, що слід прочитати) – жанр літератури і фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов’язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів, явищ природи тощо).

6. Відеоповідомлення учня про легенди.

7. Робота над текстом легенди «Аскольдова могила»

- Історія оповита легендами. «Трагедія історії не в боротьбі правди проти неправди, а в боротьбі різних правд», - казав філософ Гегель.

Учитель. Пам'яті минулого присвячується

7.1. Перегляд відео про Аскольда (https://www.youtube.com). Відео 1

7.2. Аналіз оповідання

Учень. У легенді «Аскольдова могила» проведена думка про перше хрещення Русі за часів князювання Аскольда в Києві. На її думку, Аскольда вбили не варяги, а місцеві прихильники язичництва і лише у 1113 p., коли у Києві княжив Мстислав Володимирович, на Аскольдовій могилі була збудована Свято-Миколаївська церква.Гіпотеза про перше хрещення Русі підтверджена і науково обгрунтована в літературі, що з'явилася до 1000-ліття християнства на Русі, зокрема у монографії М.Ю. Брайчевського «Утвердження християнства на Русі» (1988).

Отже, Аскольдова Могила виникла на місці урочища Угорського. Цю місцевість здавна пов'язували з легендою про вбивство Аскольда (а іноді — і Діра). За літописом, Аскольда поховано саме на цьому місці. Згідно з переказами, ще княгиня Ольга збудувала тут у Х ст. дерев'яну церкву Св. Миколи (Микола — це ім'я, яке прийняв Аскольд при хрещенні у 867 році). У 971 році церкву було зруйновано сином Ольги — Святославом, правління якого пов'язане із жорстокою язичницькою реакцією, переслідуванням християн і нищенням церков. Лише у 990 році князь Володимир відновив раніше зруйнований храм. У 1036 році при церкві було засновано жіночий монастир (https://uk.wikipedia.org.)

Перегляд відео про Свято-Миколаївську церкву після 1991р. Відео 3

7.3. Образ Аскольда в мистецтві

1. Твори про Київську Русь. Слайд 7

2. Перенляд ілюстрації картини Т.Г.Шевченка «Аскольдова могила».Слайд8

3. Прослуховування відеозапису «Алексей Верестовский,опера «Акольдова могила» (1835р. російський композитор Алексей Верестовский написав оперу «Акольдова могила» за однойменним романом письменника М.Загоскіна). Відео 4

8. Робота над текстом легенди «Перунове прокляття»

Учитель. Навіть боги не можуть змінити минуле (Агафон, давньогрецький поет)

8.1. Розігрування діалогу інсценізації уривків з твору

Інсценізація

Відео 4

Слов'яни

— У воду наузника!

— Геть з чарівником!

— Най за богом своїм іде!

Казарінова Д. І тіло Перунового жерця стрімголів полетіло з кручі, широко розкидаючи руки, немов уостаннє власного кров’ю, не люстральною водою, кроплячи своїх вірників.

Літератор. У легенді ці факти повернення язичницьких божків Аскольдом, потім Володимиром відтворені майже повністю. Письменниця лише натякає на важливих подіях. І щоб зрозуміти зміст оповідань, потрібно прочитати спочатку історичні джерела: «Повість минулих літ», «Києво-Печерський патерик». У цій частині твору письменниця використала такі малозрозумілі слова – гзмиз (різьблений стовп), Понт Евксін (Чорне море), Мокош (у давньоруській язичницькій міфології – жіноче божество родючості й домашнього господарства), притик (стовп, до якого прив’язували корабель), що відображає авторську манеру літературного письма.

Історик. А от наступні факти про те, що Всеволод Ярославович приходить до «ясновидки Богдарки» – «щоб був я батькові за братів миліший. Мені щоб спадщину отчу дістати і над братами сісти», є певною мірою вигадкою.

Інсценізація

Відео 5

Казарінова Д. Але прокляття Перунове пережило давніх богів. Впаде-бо пошесть на Київську землю, поверне в жалобі з побойовища княжа дружина, суш чи помір люд київський морить — хитають головою християне:

— Перунове це прокляття!

Не звір лісовий у печері тій ховається. Не чернець святий у печері спасається, "ясновидка Богдарка" у тім лігві живе. Хто каже сорок і вісім літ. Інші — ніби споконвіку живе там. І до скінчення віків там перебуватиме. Несмертельна-бо баба Богдарка. Знає все: і що було, й що буде. Тож на пораду ясновидки стар і млад іде, убогий і багатий свою журу несе…

Око у баби зорке та гостре, мов у рисі. Тому не вкриється від ворожбитки, хто це пізньою порою, не в мнозіх, а сам-одним до печери під кручею зайшов. Золот перстень на правиці іскрою-самоцвітом ясніє, коли блискуче Володимирове срібло перед бабою мече.

Віхрук Н.— Не зі світу звести, ніже смерть заподіяти прагну! Тільки зроби, щоб я був батькові за братів миліший. Мені щоб спадщину отчу дістати і над братами сісти!

Хитає головою стара Богдарка. Та на свого гостя так дивиться, що аж відсахнувся він й за меч хапається.

А баба спокійно рукою меч відхиляє.

Бутеєць В.— Сховай, господине, свій ясний кінчак! Не честь-бо мечу жіночою кров’ю умиватися! Ворогів же тобі, княже Яро-славичу, — ох! — не забракне!.. На них меч свій сховай!

Віхрук Н.— — Хто прозрадив? — стискує п’ястуки княжич.

А баба своєї:

Бутеєць В — Тяжке ти лихо задумав, ясний Ярославичу! Прокляття Перунового просиш! Ворожнечі братної, княже! Але дам, дам, що бажаєш, бо то доля твоя!..

Казарінова Д. І здається синові Ярославову — не у вічі живі він дивиться, а над безоднею чорною нахилився.

Богдарка ж коло вогниська вже заходилась. Вогонь з іскри малої пробудила, котлик наставила, зілля-ненависник з тисовим деревом варить. Шепоче слова наговорні. З кутка, мов помічницю — подругу рись ветху — як і сама баба, — покликала. Добре обряд таємний вчена звірюка знає! Коло ватри примостилась. Прискає, дме на вогонь, бабі помагає. Мов той учень ковалів, що міхами вогонь роздимає.

Кипить у котлі. Над котлом пара здіймається. Княжичеві здається: постаті братів в ній… і стіл Київський? І битви мнозі… І берло княже та барми — ознаки володарські! — таки у нього, у Всеволода Ярославича?..

А баба ллє чорну тектину до котла. По краплинах відраховує. Не то жалі-спогади виливає. Не то закляття чинить…

Сім разів по три поклони вдаривши, зі схованки таємної срібну руку несе… Золоті грімові стріли зі стиснутих пальців виймає,— княжичеві Всеволодові подає.

А до плящини глиняної гарячого зілля звареного наливає.

Бутеєць В — Цим сонного батька свого, господина Ярослава — князя покропиш. Стріли ж, — ох! княжичу! — стріли з "хол-му Перунова" розмечеш в різні боки… Київський стіл твоїм буде, Ярославичу. Але, знай, княжиче ясний: ворожнечу братню у землі цій ти сієш!.. А вона — прокляттям Перуновим так уже тут довіку і загніздиться…

Казарінова Д. Таж не слухає княжич.

Таке вже серце людське, що водночас і вірити, і не вірити вміє. Вірить Всеволод Ярославич, що на стіл Київський сяде, бо бажає цього. А прокляття Перунове?.. Маріння це нерозумної баби Богдарки!..

Сипле золото князь. І вже немає його. А баба золото княже — мов сміття — ціпком своїм відсуває… І довго самітня та нерухома стоїть, прислухається, як в долині завмирає тупотіння княжого коня…

Історик. Вони ще й порушують хронологічну послідовність. Адже далі у творі йдеться про князя Ярослава Мудрого. Виходить, що ще ненароджений син, дбає про своє майбутнє. Зазначимо, що у «Повісті минулих літ» сказано, що «Всеволод Ярославович сів у Києві на столі батька свого» 1078 року.

Літератор. Але ж це пояснюється жанром твору. Нагадаємо, що легенда – це епічний твір, у якому про певні події, явища, особи розповідається у фантастичному, казковому плані. Саме такою є розповідь про візит Всеволода Ярославовича до баби Богдарки.

Історик. Ми згодні з Вами. Адже пророчі слова, вкладені у вуста баби Богдарки(«Цим сонного батька свого, господина Ярослава – князя покропиш. Стріли ж, – ох! Княжичу! – стріли з «холму Перунового» розмечеш в різні боки… Київський стіл твоїм буде, Ярославовичу. Але, знай,княжиче ясний: ворожнечу братню у землі цій ти сієш!.. а вона – прокляттям Перуновим так уже тут довіку і загніздиться…»), мають історичне підґрунтя.

Учитель. Звертаємося знову до літопису:

Літописець. «Літо 1030. Народився четвертий син Ярослава, і нарекли його іменем Всеволод»,

«Літо 1054… Всеволод був тоді при батькові, бо любив його батько більше за всіх синів і завжди тримав при собі»,

«Літо 1073. І звів диявол чвари поміж братами Ярославовичами»,

«Всеволод сів у Києві, на столі батька свого, взявши владу над усією Руською землею».

Історик. Скажемо, що наступні історичні факти, використані письменницею, подані у хронологічній послідовності і мали місце у «Повісті минулих літ».

Літописець. «В літо 1037. Заклав Ярослав місто велике, біля того міста Золоті ворота. Заклав і церкву Святої Софії».

«Літо 1054. Помер великий князь руський Ярослав».

Учитель. У творі порушені проблеми:

1. християнізація Русі означала входження її до світової християнської спільноти, віднайдення нею свого, чітко визначеного місця серед християнських держав;

2. будівництвом Софії Київської київський князь Ярослав прагнув утвердити велич своєї держави і її столиці, рівноправної, радше рівночесної, Царгороду;

3. князь Всеволод – продовжувач Ярославового заповіту;

4. зло завжди повертається, і перемогти його можна тільки добрими справами.

ІV. Етап закріплення нових знань

1. Висловлювання. Складіть усне висловлювання «Без минулого немає майбутнього». Слайд 9-11

Звучить пісня Катерини Бужинської «Київська Русь». Відео 6

- Ми, як народ, на жаль, славимося тим, що ставимося до історії без особливого трепету і поваги.  Ставлення до історії - окрема частина людської культури. Минуле - це наше багатство. Потрібно пам'ятати, звідки ми взялися, як ми жили, які помилки здійснювали. І не для того, щоб їх не повторювати, а для того, щоб просто залишатися людьми.

2. Аргументоване виставлення оцінок.

VІ. Етап повідомлення про домашнє завдання й інструктаж з його виконання

1. Прочитати інші оповідання зі збірки «Легенди старокиївські».

2. Намалювати ілюстрації до творів (за бажанням). Слайд 12