І. Учень школи. Програма творення особистості

І. Учень школи – це неповторна особистість, центр усієї навчально-виховної діяльності. Учень – той, хто вчиться, пізнає нове, самовдосконалюється, самостверджується у житті.

Сім’я є первинним соціальним середовищем, де зростає дитина і де формується її ставлення до себе, до людей, суспільства взагалі.

Школа – це місце, де дитина проводить більше часу, ніж удома, на вулиці чи де інде. Цілком зрозуміло, що школа для дитини має стати домом радості, куди вона буде поспішати, рідною домівкою, де вона мріятиме побути якнайдовше, школою життя, після проходження якої вона повинна набути життєвої компетентності. Що для цього потрібно?

1. Перебування в школі має бути цікавим для дитини.

2. Перебування в школі повинне бути корисним, практично спрямованим, реалізуватися в конкретній діяльності.

3. Шкільні справи обов’язково повинні відповідати сучасності, її рисам, особливостям, потребам дітей.

4. Шкільні справи мають бути актуальними і зрозумілими для сприйняття учнів.

5. Кожна дитина у своєму розвитку та самовдосконаленні має орієнтуватись на формування життєво важливих компетенцій , що відображені у моделі випускника школи.

ІІ. Випускник школи. Компетентісний підхід

Випускник школи – це - особистість, що самовдосконалюється, майбутній фахівець, людина, здатна навчатись упродовж усього життя, громадянин, що бере участь у соціально – політичному житті країни, сім’янин.

Компетентність – це сукупність компетенцій, що виявляють ґрунтовну обізнаність особистості у певних сферах діяльності.

ІІІ. Шляхи формування компетентностей учнів

Формування компетентності учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості – різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звісно не існує.

Ці завдання, як видно, певною мірою співзвучні до переліку завдань основних груп компетентностей. Для їх розв’язання вчитель має керуватися змістовним комплексом педагогічних правил.

Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета.

На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень – завтрашній активний член суспільства.

Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв’язків є обов’язковою умовою розвивального навчання.

Пам’ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.

Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв’язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.

Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання. Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

Оскільки міцність запам’ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.

У значних блоках інформації легше встановлювати логічні зв’язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням.

У процесі навчання обов’язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об’єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.

Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.

Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв’язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.

Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.

IV. Модель випускника школи

Забезпечуючи розвиток кожної дитини як особистості, школа проектує модель майбутнього компетентного випускника.

Модель розкриває бачення компетентності випускника школи зі сторони багатогранного виявлення особистості та сфер її компетенції.

Модель випускника школи

Сфера компетенції. Можливості продуктивного навчання.

Культурна - оволодіння досягненнями культури; розуміння інших людей, їх індивідуальності, їх відмінностей за національними, культурними, релігійними та іншими ознаками.

Комунікативна - вміння спілкуватися усно, писемно, рідною та іноземними мовами.

Інформаційна - вміння добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел.

Саморозвитку й самоосвіти - готовність та потреба навчатися протягом усього життя.

Продуктивної творчої діяльності - готовність та потреба у творчості.

Отже, продуктивні методики і технології дійсно мають суттєвий потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов’язати з формуванням основних груп компетентностей учнів, завданням, яке по праву визнається найвідповідальнішим у роботі вчителя, бо торкається життєвих умінь учнів, їх пристосованості до життя і, зрештою, їх долі.

Список використаної літератури

1. Жовновата Н.Я. Модель підготовки компетентного випускника/ Н.Я.Жовновата. // Управління школою. – 2010. - №4. – С. 16-26.

2. Лещенко Г. Компендіум основних методичних понять: стислий виклад засад формування комунікативної україномовної компетенції/ Г. Лещенко // Українська мова та література в школі. – 2009. - №5. – С. 6-13.

3. Модель компетентного випускника Затурцівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім.В.К.Липинського - школи творчого розвитку педагога та учня «Добра школа».

4. Фоміна Н.В. Компетентнісний підхід у діяльності ліцею/ Н.В. Фоміна // Управління школою. – 2008. - №25. – С. 16-21.