Зміст

Передмова 4

Розділ І. Семантичні особливості авторських неологізмів у творчості Остапа Вишні 5
1.1. Лексика на позначення осіб 5
1.2. Оказіональні номінації із предметним значенням 11
1.3. Номени на позначення абстрактних понять 12
1.4. Нові слова, що характеризують тварин, рослин, явища природи, ергоніми, територіальні об’єкти 14
1.5. Оказіональні назви властивостей, ознак 17
1.6.    Оказіональні назви дій, процесів 22
Розділ ІІ. Урок – лінгвістичне дослідження
«Авторські неологізми в творчості Остапа Вишні як засіб досягнення комічного »
( за книгою: Вишня Остап Твори :  Твори у 4 т. / І.О. Дзеверін [та ін.]. – К.: Дніпро, 1988)  28
Висновок 44
Додаток 45
Література 52

Передмова

Кожна мова – це динамічна система, яка постійно перебуває в розвиткові, в русі. Лексичний, або словниковий, склад – найбільш змінна серед усіх мовних систем. Так у мовній системі виникли слова і сполучення слів, які на перших порах були новими, тобто неологізмами.
Неологізм (з грецької – νέος новий і λογος слово) – нове слово або вислів, поява якого зумовлена потребами доби (наукові відкриття, зміни суспільних відносин, розвиток культури тощо) [44; 491].
Тільки ставши загальновживаним і загальнозрозумілим, нове слово перестає бути неологізмом, усвідомлюється як слово звичайне, щоденне або ж як одиниця пасивної, суто спеціальної, галузевої лексики.
Оскільки авторські неологізми потребують ґрунтовнішого розгляду, вважаємо, що обрана нами тема наукового дослідження «Авторські неологізми в творчості Остапа Вишні як засіб комічного» є актуальною. Адже у ХХ ст. українська сміхова культура збагатилася гумористичним талантом Остапа Вишні.
Авторські неологізми Остапа Вишні можна вивчати комплексно: на уроках української літератури ( поєднання неологізмів з обов’язковими темами, які передбачені шкільною програмою), на уроках української мови (шляхом підбору завдань, у яких би використовувалися авторські оказіоналізми; з тієї кількості уроків, теми яких визначає вчитель, виносить їх на урок позакласного читання, у позаурочний час проводить  виховний захід, присвячений творчості письменника Остапа Вишні.
 

Розділ І. СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХ НЕОЛОГІЗМІВ У ТВОРЧОСТІ ОСТАПА ВИШНІ
Для дослідження наукової роботи було зібрано всього 285 слів-неологізмів. З них проаналізовано – 90,52 %.
1.1.  ЛЕКСИКА НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСІБ
Нові слова, що виникають у мові творів відомого українського гумориста Остапа Вишні,  різноманітні за своєю семантикою. Найбільш помітними є неологізми – назви осіб. Відбуваються певні зміни у складі цієї групи лексики, що мотивується історичними обставинами, суспільно-політичним, технічним розвитком. Відповідно з’являються такі слова для називання осіб за професією, родом занять (постійним або тимчасовим).   У межах цієї групи назв розглядаємо й антропонімічні номінації, оскільки вони несуть виразне стилістичне й смислове навантаження:
Кукурудзоводка:  запросили знатну кукурудзоводку Євгенію Данилюк (4, 92) .
Атомноводневик: …Атомноводневик Михайло Стельмах… (4, 60).
Охотник-влучак: П’ятеро нас було дуже досвічених охотників-влучаків, дуже цілких стрільців (3, 279).
Дід-бугаєзнавець: Дід-бугаєзнавець ремствував… (4, 92).
Жінорганізаторша: …кооперацією правитиме псаломщик, за жінорганізаторшу  буде матушка… (2, 220).
Замзамзав: Хоч особливо, товариші зави, зами, замзамзави і інші радянські службовці, не лякайтесь (1, 355).
Убийвовк: Кіндрат Калістратович Моргниоко, давній і досвічений убийвовк… (3,  236).
Крапказкомою: Турбує вас кандидат філологічних наук Іван Іванович Крапказкомою! (4, 101).
Рибалки-аматори: …чоловік на сотню набереться рибалок-аматорів… (2, 147).
Болільник-ентузіаст: Коли, приміром, футболіст теряє за час матчу (так принаймні кажуть) кілограм і більше у вазі, то болільник-ентузіаст теряє мінімум дев’ятсот кілограмів (3,  170).
Частина назв цієї семантики може додатково вказувати на якість виконуваної особою роботи – як позитивної, так і негативної конотації:
Недошивко, Перешивко: Бригадир, комсомолець, прозивається Недошивко. А як подивишся на графік виконання його робіт, виходить, не Недошивко, а Перешивко (3, 138).
Недопереграй: І такий собі сумовито-спокійний голос моєї співбесідниці, хазяйки тої затишної кімнати, незаслуженої артистки республіки Оксани Платонівни Недопереграй… (3, 101).
Недоберидзе: Хоч візміть, приміром, Вано Недоберидзе, капітана футбольної команди: він і в футбол грає, і вчиться непогано (4, 191).
Піаністка-віртуозка: Музичну освіту вона дістала в Ленінградській консерваторії, яку закінчила 1915 року як піаністка-віртуозка, по класу професора Осипової (2, 287).
Комсомолець-удалець: А до ганку підходить молодий  молодець, комсомолець-удалець Коваленко Федот та ще й Митрофанович… (2, 160).
Серед оказіональних назв осіб трапляються  слова, які вказують на стосунок осіб до певного місця, пов’язаного з їх трудовою діяльністю.
Ентузіасти-запоріжбудівці: Силами ентузіастів-запоріжбудівців… (3, 129).
Письменники-перчани: … А коли весело художниками, значить, не сумно і письменникам-перчанам… (4, 298).
Серед власних назв є й такі, які, крім несумісності з десигнатом,  мають гумористично забарвлену лексему, тобто утворюється подвійний комічний контраст. Сюди відносимо Шмулякопопуло: Ти будеш тепер переміщений греком на прізвище Шмулякопопуло (2,  81).                                                                                                               
Оказіональні літературно-художні антропоніми належать до тих вторинних номінацій, що реалізують індивідуально-творчу компетенцію не просто мовця, а митця. У таких номенах план вираження, матеріальна оболонка неначебто заступає план змісту, інформація передана звуками, має не поняттєвий, а насамперед сенсорно-емотивний характер. Це значною мірою стосується назв, що позначають  осіб за їх внутрішніми й зовнішніми характеристиками, вдачею, особливостями поведінки. Найчастіше це  слова негативного емоційного забарвлення. Наприклад:
Квазимодський – назву взято із відомого роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері», в якому дзвонаря було звати Квазімодо: Підбігли Галушка з дзвонарем Квазимодським, - та всі вчотирьох по всіх закутках, по всіх закапелках (3, 256).
Обіцяйло, Заливайло, Окозамилювайло: Один товариш на прізвище був Обіцяйло, другий товариш на прізвище був Заливайло, а третій товариш на прізвище був Окозамилювайло (4, 56).
Моргниоко (про влучного мисливця): Кіндрат Калістратович Моргниоко, давній і досвідчений убийвовк, – так він усім розповідав і всіх учив, що вовк – звір надто полохливий і боязкий (3, 236).
Плюньвглаза: Та вона не журиться: ще якийсь з місцевих або Кай Юлій Цезар, або Жора Плюньвглаза з’явиться … (4, 90).
Непитайло: Зустрів мене бригадир тракторної бригади товариш Непитайло (4, 121).
Вилюдки-браконьєри: Так ще раз кажемо, дика коза допомагає виявляти серед людей отих вилюдків-браконьєрів, хоч і платить за це своїм життям (3, 255).
Поспішайко, Якось-будько, Пончик: ...вирядили на аероплані цілу атомну експедицію у складі відомих атомників: Знайка, Незнайка, Поспішайка, Якось-будька, Пончика, експериментального песика Бульки (2, 60).  Ці назви є точним відтворенням назв  героїв відомої повісті російського дитячого письменника Миколи Носова.
Передерій: На дверях, на парадних дверях, котрі ведуть із сходів у комунальну квартиру, на окремих табличках понаписувано: Передерієві – стукати 1 раз, тільки кріпко (4, 87).
Гіпно-баба (2, 101).
Задрипаний: Наступної ночі харчить передсмертним хрипом комендант Задрипаний на осиковому суку… (3,  68).
Недодерій:  Недодерієві – стукати 2 рази, не дуже кріпко (4, 87).
Ластівочка: Ластівочці (балерині) – стукати 3 рази ніжно (4, 87).
П’ятьорський: Ігор П’ятьорський склав іспит на “п’ять” (4, 194).
Горобець: Горобцеві – стукати 4 рази. Стукайте дуже, бо не почую (4,87).
    Тоненький: “Село Пузате. Кіндратові Тоненькому” (1, 79).
Для називання особи, яка  незаможно живе, вживається неологізм Безстріхихата: Жив та й жив собі незаможник Іван Безстріхихата (1,176).
Тогочасна радянська система зумовила появу таких нових слів на позначення зневажливого ставлення до колгоспних чиновників:
Отудихата, Одімкникомора, Перехилипляшка, Недохиличарка, Перекусисало: Я повинен знати, що в нас найпередовіші голови колгоспів Іван Отудихата, Петро Одімкникомора, Кузьма Перехилипляшка, Степан Недохиличарка, Олекса Перекусисало… (4,  45).
Перевернипляшка, Передериматня: А воно, мабуть, і краще, що українсько-німецькі вилупки, вивчившись у тій школі, називатимуться: Іван Передериматня – Йогансеном Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка – Петер Умдрянь-флаш (3, 47).
Задерихвостецький: Ну, от, приміром, князь Задерихвостецький, ви губернатор харківський (1, 59).
Індивідуалістка-власниця: А коли це типова індивідуалістка-власниця, можна було б їй і не вставати (1, 379).
Тудистрибни: Повертаючись одного разу з охоти, зайшов я по дорозі до давнього мого знайомого Максима Тудистрибни перепочити та молочком підкріпитися (3, 257).
Подекуди негативний ефект створений контрастом між нейтральноюї чи коренем із усталеною позитивною семантикою і коренем із негативною семантикою, наприклад: Простойзатор: Простойзатори, а не механізатори (4, 30).
В цьому номінативному ряді виявляються одиниці, які можуть вступати у відношення синонімії  й  антонімії: Передерій - Недодерій, Недохилипляшка – Недохиличарка – Перевернипляшка, Заливайло – Окозамилювайло та ін.
В колі апелятивних й антропонімічних назв виступають одиниці, що називають осіб за виконуваною дією, яка визначає їх суспільно-політичну діяльність, соціальний статус, погляди, поведінку і т. ін. Усе розмаїття названого поля, можна розподілити між двома основними смисловими рядами, а саме:
1) неологізми, що називають осіб за виконуваною дією, прямо/непрямо спрямованою на об’єкт ( Кукурудзоводка );
2) неологізми, що називають осіб безвідносно до об’єкта ( Передерій ).
Таким чином, слова, які визначають риси характеру, вдачу, зовнішній вигляд, нахили, погляди, уподобання, внутрішні якості та пов’язані з ними дії, почуття, становлять значну групу неологізмів в текстах Остапа Вишні.    
    Широко представлений у прозовій мові Остапа Вишні і шар лексичних новотворів на означення назв осіб, що займають відповідні посади в органах державної влади:
Вторгнення  німецьких військ на українські землі та початок ІІ Світової війни зумовили появу нових слів воєнної тематики, що висміюють тогочасних вождів і саму систему: гетьманфюрер: Він, Гітлер, гетьманфюрер ваш самостійницький, прийняв іслам і тепер уже не німець, а щось таке, чи то араб, чи то арап… (3,  73).
Передеримуттер, Умдрянь-флаш: А воно, мабуть, і краще, що українсько-німецькі вилупки, вивчившись у тій школі, називатимуться: Іван Передериматня – Йогансеном Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка – Петер Умдрянь-флаш (3, 47).
Сюди ж можна віднести  лексичні назви за стосунком до інших осіб: Ліберфюрериха, фюрерогетьманова: Обнімаю тебе , майн ліберфюрериха, майбутня фюрерогетьманова, Химіє Калістратівно! (3, 56).
Незначна кількість власних назв утворена від абревіатур: Поїдь, Кіме Вуцвиковичу, поїдь! (1, 354).
Пізнаючи навколишній світ, людина називає географічні об’єкти і таким чином індивідуалізує їх та класифікує за ознаками, які на момент номінації виділяють ці об’єкти серед інших однорідних. Власні назви за місцем проживання представлені лише спорадичними вкрапленнями. До назв за місцем проживання відносимо відтопонімічні утворення:
Наддмитрянці, наддсітрянці: Наддмитрянці – це ті, що жили над річкою Дмитром, а Наддсітрянці – над Дсітром (2, 183).
Одиничним утворенням напівпапа, напівмама представлена група назв, мотивованих словами на позначення осіб за їх родинними стосунками: Зовні, отже, римський папа щось таке напівпапа, напівмама (2, 203).
Усе розмаїття оказіональних номінацій осіб дуже важко вставити в рамки ідеальної класифікаційної схеми. Адже в зразках одного й того ж номінативного мікрополя, крім спільного, завжди можна віднайти й відмінне, як тотожні, так і диференційні схеми. Аналіз найрізноманітніших фактів підтверджує, що класи ідентифікованих певним типам значень не складається з абсолютно тотожних одиниць, вони становлять спектр, у яких виділяється ядро й граматичні межі з поступовим нівелюванням об’єднувальної класифікації ознаки.